Хвороба Паркінсона – це нейродегенеративний розлад (захворювання, що характеризується прогресуючою загибеллю нервових клітин), який порушує здатність мозку виробляти дофамін – важливу хімічну речовину що приймає участь у регуляції рухів, настрій та деякі інші важливі функції організму. Остаточні причини даного та інших нейродегенеративних захворювань на кшталт хвороби Альцгеймера, залишається нез’ясованими, але науковці ведуть активні дослідження для пошуку причин та нових ефективних способів діагностики та лікування. Одним із факторів, що впливає на розвиток захворювання може бути поєднання генетичних та зовнішніх факторів.
Генетичні причини
Хвороба Паркінсона рідко успадоковується, але у деяких випадках було виявлено наявність генетичних зв’язків. У таких випадках мутований ген, схоже, передається з покоління в покоління, що призводить до розвитку хвороби Паркінсона у кількох поколінь в сім’ї. Однак ймовірність того, що це станеться, залишається низькою.
Екологічні (зовнішні) причини
Існуючи докази вказують на те, що фактори навколишнього середовища, такі як вплив токсичних хімічних речовин, вірусів, бактерій і важких металів, можуть сприяти загибелі нейронів, що виробляють дофамін, та призводять до розвитку хвороби Паркінсона. Існує чимало припущень щодо зв’язку між пестицидами,гербіцидами та і розвитком захворювання.
Комбіновані причини
Більшість вчених вважають, що хвороба Паркінсона зазвичай є результатом взаємодії генетичних факторів і факторів навколишнього середовища, причому конкретний внесок кожного з них може бути різним у різних людей.
Фактори ризику
Вік, або ж індивідуальні особливості старіння центральної нервової симтеми, є найбільш значущим фактором ризику розвитку хвороби Паркінсона, причому більшість випадків захворювання припадає на людей старших за 60 років. Однак , до 15% хворих на хворобу Паркінсона молодші 45 років – це варіант, відомий як хвороба Паркінсона з раннім початком.
Хвороба Паркінсона – це не тільки тремтіння (тремор) або сповільненість рухів (брадикінезія). Хвороба Паркінсона включає велику кількість інших симптомів та є достатньо індивідуалізованим захворюванням.
Нижче ми наводимо перелік відомих симптомів, (з подальшою їх деталізацією). Взагалі, усі симптоми хвороби поділяють на 2 великі групи: моторні (пов’язані з рухом) та немоторні симптоми (усі інші).
Оскілки захворювання складне та досить індивідуалізоване, рідко хто має набір зі усіх цих симптоми, кожна людина як правило має свій «набір» та відчуває їх по-різному.
Останні коментарі